Implementation of interactive technologies in higher education institutions when conducting training practice for students

Abstract

EN: The modern system of higher education is undergoing a transformation driven by the digitalisation of society and the need for a new generation of specialists. Educational practice is an important stage of professional training, and its effectiveness largely depends on the use of interactive technologies that ensure the active participation of students in the educational process.Interactive technologies are a set of methods, tools and platforms that provide two-way interaction between participants in the educational process. They include: virtual simulations and laboratories; case studies and project-based learning; gamification and augmented reality (AR/VR); online collaboration platforms (Padlet, Miro, Google Workspace); and the Arduino learning platform.The introduction of interactive technologies into the educational practice of students allows: modelling real production situations without risk to students; developing teamwork and communication skills; ensuring individualisation of learning through adaptive digital resources; increasing motivation through game and visualisation elements; providing prompt feedback to correct the educational process.For the effective integration of interactive technologies, it is necessary to: improve the digital competence of teachers; update the material and technical base; develop interactive internship programmes; and engage employers in creating content that meets the real needs of the labour market.Interactive technologies are a powerful tool for modernising teaching practice in higher education. Their implementation contributes to the formation of students' professional readiness, development of flexible skills and ensuring high quality of the educational process. /// UA: Основна мета роботи – розглянути та провести аналіз упровадження інтерактивних технологій у закладах вищої освіти під час проведення навчальної практики здобувачами. Сьогодні в Україні створено умови для переходу до гуманітарного особистісно-орієнтованого навчання, спрямованого на формування духовно багатої особистості. Це створює можливості для реалізації у педаго-гічному процесі творчих здібностей і професійних якостей кожного студента (здобувача вищої освіти). Вико-ристання інтерактивних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу дає змогу розвивати нестандартне мислення студентів, відійти від стереотипів, розвиває уяву, комунікативні вміння й навички, інтелектуальну, емоційну, мотиваційну та інші сфери особистості.У підготовці майбутніх фахівців склалася усталена система підготовки кадрів, у якій використовуються традиційні форми проведення занять: лекції, практичні заняття, лабораторні роботи, консультації, заліки, екзамени, різноманітні форми поза аудиторної роботи. У зв’язку з переходом на основу з компетенціями в підготовці майбутніх фахівців виникає потреба у зміні технологій, форм і методів проведення занять, що дасть змогу уникнути наслідків наявної суперечності між теоретичною підготовкою та ефективністю прак-тичної роботи фахівців. Це і зумовлює необхідність розроблення і використання інноваційних технологій навчання в підготовці майбутніх компетентних фахівців.Розвиток сучасних педагогічних технологій ставить перед освітою нові завдання, які потребують пере-гляду змісту освіти, форм, методів, прийомів навчання, це й зумовило актуальність теми статті.Упровадження інтерактивних технологій дає змогу організувати процес навчання так, що в ньому беруть участь усі учасники навчального процесу, тобто взаємодіють між собою здобувачі та викладач. А це відкриває можливість здійснення самостійного навчання та розв’язання багатьох життєво важливих проблем. Здобувачі навчаються працювати в команді, захищати власну точку зору, репрезентувати свої відповідні напрацювання та ін. Змінюються вимоги до викладача, до його діяльності. Робота в інтерактив-ному режимі сприяє розвитку комунікабельності, умінь організації навчального середовища, формуван-ню умінь до самостійної діяльності, уміння створювати ситуації, що спонукають до інтеграції знань для розв’язання висунутої проблеми.