Концептуальна модель групових правил звільнення від покарання у зв'язку з недоцільністю застосування щодо засудженої особи покарання

Abstract

UK: У статті з використанням діалектичного, системного, формально-логічного (догма тичного), соціологічного методів, на підставі встановлених спільних рис у передумовах і підставах для застосування звільнення від призначення покарання (ч. 4 ст. 74 КК) та звіль нення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) визначено групові правила звільнення від покарання у зв’язку з недоцільністю застосування щодо засудженої особи покарання. Встановлено, що законодавчі критерії для ухвалення судом рішень про засто сування ч. 4 ст. 74 та ч. 1 ст. 75 КК є майже однаковими, хоча дещо відрізняються в аспекті зовнішнього законодавчого оформлення (що потребує законодавчого корегування). Першим таким груповим правилом запропоновано вважати правило про врахуван ня ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Акцентовано увагу на тому, що законодавець має доповнити положення ч. 4 ст. 74 КК вимогою про врахування не лише типового, а й індивідуального ступеня тяжкості посягання. Визначено обстави ни, за наявності яких суду доцільно застосовувати звільнення від призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК. Другим груповим правилом звільнення від покарання у зв’язку з недоцільністю застосування щодо засудженої особи покарання (ч. 4 ст. 74, ч. 1 ст. 75 КК) має стати правило про врахування особи засудженого. Обґрунтовано, що на відміну від засудженої особи, про яку йдеться в ч. 1 ст. 75 КК, характеристики засудженої особи, про яку йдеться в ч. 4 ст. 74 КК, є якісно іншими. Третім груповим правилом звільнення від покарання у зв’язку з недоцільністю застосування щодо засудженої особи покарання має стати врахування судом ставлення особи до вчиненого кримінального правопорушення (особа має визнавати свою вину). Важливим груповим правилом звільнення від покаран ня у зв’язку з недоцільністю застосування щодо засудженої особи покарання має стати врахування судом досудової доповіді служби пробації про можливість виправлення за судженого без призначення покарання або без відбування покарання реально. Аргумен товано, що рішення про застосування до особи ч. 4 ст. 74 КК суду належить ухвалювати, коли встановлений ризик вчинення особою повторного кримінального правопорушення є «низьким», а про застосування до особи ч. 1 ст. 75 КК – «низьким» або «середнім». Сформульовано концептуальну модель групових правил звільнення від покарання у зв’язку з недоцільністю застосування щодо засудженої особи покарання. EN: The article using dialectical, systemic, formal-logical (dogmatic), sociological methods, based on the established common features in the prerequisites and grounds for the application of release from the imposition of punishment (Part 4 of Article 74 of the Criminal Code) and release from serving a sentence with probation (Article 75 of the Criminal Code), defines group rules of release from punish ment due to the impracticality of applying the punishment to the convicted. It is established that the legislative criteria for the court’s decision on applying Part 4 of Article 74 and Part 1 of Article 75 of the Criminal Code are almost the same, although they differ somewhat in terms of external legislative design (which requires legislative adjustment). The first such group rule is proposed to be the rule on considering the severity of the committed criminal offense. Attention is focused on the fact that the legislator should supplement the provisions of Part 4 of Article 74 of the Criminal Code with the requirement to take into account not only the typical but also the individual severity of the offense. Circumstances are identified in which it is appropriate for the court to apply release from punishment on the basis of Part 4 of Article 74 of the Criminal Code. The second group rule of release from punishment due to the impracticality of applying the punishment to the convicted (Part 4 of Article 74, Part 1 of Article 75 of the Criminal Code) should be the rule on taking into account the identity of the convicted person. It is substantiated that, unlike the convicted person referred to in Part 1 of Article 75 of the Criminal Code, the characteristics of the convicted person referred to in Part 4 of Article 74 of the Criminal Code are qualitatively different. The third group rule of release from punishment due to the impracticality of applying the punishment to the convicted should be the court’s consideration of the person’s attitude to the criminal offense commit ted (the person must admit his guilt). An important group rule of release from punishment due to the impracticality of applying the punishment to the convicted should be the court’s consideration of the pre-trial report of the probation service on the possibility of correcting the convicted person without imposing punishment or without actually serving the punishment. It is argued that the decision to apply Part 4 of Article 74 of the Criminal Code to a person should be made by the court when the established risk of the person committing a repeat criminal offense is “low”, and to apply Part 1 of Article 75 of the Criminal Code to a person is “low” or “medium”. A conceptual model of group rules of release from punishment due to the impracticality of apply ing the punishment to the convicted has been formulated.