Європейська інтеграція як чинник трансформації зовнішньоекономічних відносин України в агропродовольчому секторі

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена поглибленням європейсь кої інтеграції України та необхідністю переосмислення трансформації зовніш ньоекономічних відносин в агропродовольчому секторі в умовах нових регуляторних і ринкових вимог. Метою статті був комплексний аналіз впливу європейської інтеграції на трансформацію зовнішньоекономічних відносин України в агропродовольчому секторі. Методи дослідження ґрунтувалися на застосуванні системного підходу, порівняльного аналізу, економіко-статистич них методів та узагальнення наукових джерел. У результаті дослідження встановлено, що інтеграція України до єдиного ринку ЄС супроводжується поєднанням тарифної лібералізації та регуляторної гармонізації, що формує нові умови функціонування агропродовольчого сектору. Доведено, що адаптація законодавства до acquis communautaire забезпечила формування сучасної системи регулювання безпечності харчових продуктів, однак її практична імплементація залишається нерівномірною. Виявлено суттєву переорієнтацію географічної структури експорту України у бік Європейського Союзу та зростання ролі агропродовольчої продукції у загальному експорті. Обґрунтовано, що структурні зміни мають подвійний характер, оскільки поєднують розширення доступу до ринку з посиленням залежності від зовнішньої кон’юнктури. Систе матизовано ключові виклики та можливості інтеграції, що дозволило встановити їх дуальну природу та визначити вплив на конкурентоспроможність виробників. Запропоновано підхід до оцінки інтеграції як інституційного середовища, у межах якого реалізується потенціал суб’єктів господарювання, що формує нову модель розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом впливу екологічних вимог ЄС, розвитком ланцюгів доданої вартості та удосконаленням механізмів державної підтримки адаптації агропродовольчого сектору України до європейських стандартів. Окрему увагу приділено ролі морських перевезень і портової логістики у забезпеченні безперервності агропродовольчого експорту, оскільки саме відновлення та переорієнтація морських маршрутів визначають пропускну спроможність, собівартість і стабільність зовнішньоторговельних потоків.