Соціокультурна динаміка свята в культурі Постмодерну: функціонально-смисловий вимір

Abstract

Статтю присвячено осмисленню функціонально-смислового потенціалу свята в модерній культурі. Святкова культура зазнавала змін на всіх етапах історичного розвитку людства, однак найбільш динамічним періодом її трансформації стала культура модерну, в межах якої відбувається перехід від традицій до новацій, коли традиційні ціннісно-смислові конструкти наповнюються новим змістом. Вихідним положенням дослідження стало усвідомлення свята як символічної форми культури. Проведений аналіз джерел етнографічного та історичного характеру доводить зв’язок свята не лише з типом соціальних відносин, а й зі світоглядними установками людини, що дає підстави розглядати його крізь призму людських цінностей, потреб та інтересів. Автори аналізують нові святкові форми, формування яких зумовлене соціальними потребами, пов’язаними з процесами індустріалізації та урбанізації. Саме ці процеси суттєво вплинули на трансформацію святкової культури та її конструктивного потенціалу, відбулися зміни у структурі функціонального діапазону свята (більшої значущості набувають ідеологічна, розважальна, рекреативна та видовищна функції), посилились тенденції до диференціації святкової культури (в її межах відокремились професійні (трудові) й масові (народні) свята), посилився раціональний складник в організації святкових дійств. Результати дослідження засвідчують, що святкова культура зазначеного періоду стає більш різноманітною та багатовимірною, проникає в різні сфери соціального життя людини, але сфера її власне культуроформувального впливу поступово звужується. Це стосується її ролі в структуруванні хронотопу культури та в смислопокладанні. Свято втрачає характерну для традиційної культури монополію на покладання й трансляцію сакральних смислів, передання та збереження особливо значущої для культури й суспільства інформації, заповнення та наповнення вільного часу людини, звужує сферу реалізації художньо-естетичного потенціалу. У висновках автори зазначають, що потреба у святі є комплексною, фундаментальною й атрибутивною для людини, а тому вимагає детального вивчення й осмислення. Культура модерну є лише першою сходинкою у трансформації конструктивного потенціалу свята як символічної форми культури. Це зумовлює необхідність подальших досліджень із цієї теми.