Удосконалення проведення внутрішнього аудиту охорони праці на підприємствах аграрного сектору економіки

Abstract

UA: У Законі України «Про охорону праці» відсутнє чітке визначення аудиту стану охорони праці, але у статті 13 вказана норма щодо обов’язкового його проведення роботодавцем. Загальні відомості про аудит як явище роз’яснює стандарт ISO 19011:2018 (ДСТУ ISO 19011:2019). Взагалі під аудитом охорони праці треба розуміти систему заходів, за допомогою яких збирається детальна інформація щодо складових функціонування системи управління охороною праці підприємства та, як підсумок, робляться висновки, в яких наводиться оцінка стану безпеки виробництва, окреслюються недоліки та пропонуються методи їх усунення. За державним стандартом ДСТУ ISO 19011:2019 [2] аудити охорони праці треба поділяти на 3 рівні: - аудит першої сторони (внутрішній аудит, який проводиться власними силами підприємства); - аудит другої сторони (зовнішній аудит, проводить зацікавлена особа, наприклад, за укладеною угодою з підприємством); - аудит третьої сторони (зовнішній аудит, проводить акредитована особа, яка володіє відповідними знаннями, уміннями та навичками, пройшла відповідне навчання та перевірку знань, що підтверджується сертифікатом). Практичне застосування внутрішнього аудиту на підприємствах України є досить обмеженим, а його проведення законодавчо врегульоване лише для банківської сфери. Наприклад, для господарюючих суб’єктів аграрної сфери офіційне законодавство з питань аудиту в Україні відсутнє. Внутрішній аудит перебуває лише на початковому етапі його запровадження в Україні, тому потребує теоретичного та наукового обґрунтування. [3] Крім цього, наразі в економіці держави недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду контролю. Це пов’язано з відсутністю в достатньому обсязі необхідної інформації з методики створення, значення, функцій, об’єктів, прийомів та засобів внутрішнього аудиту, зокрема аудиту охорони праці, що і визначає актуальність теми дослідження.