Умовна функція розподілу залишкового ресурсу складової частини машини

Abstract

Розроблено чимало методів прогнозування стану технічних пристроїв, під яким розуміють «науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкту у наступному та (чи) про альтернативні шляхи та терміни їх існування». Однак, досвід використання регламентованої стратегії ремонту показав, що в її ефективність є низькою. Попередніми дослідженнями встановлено, що існуючий метод прогнозування оптимального залишкового ресурсу обумовлює середню квадратичну погрішність не менше 350-430 мото-год., що призводить до підвищення середніх питомих витрат на ремонт. Це довело необхідність побудови більш адекватного дійсності.