Антикризове управління як чинник розвитку потенціалу підприємств у менеджменті зовнішньоекономічної діяльності

Abstract

UA: Розглянуто теоретичні та практичні засади антикризового управління у менеджменті зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Визначено сутність антикризового управління, окреслено його основні підходи та концепції, а також охарактеризовано ключові напрями практичного впровадження. Проаналізовано особливості фінансово-економічної стабілізації, маркетингової адаптації, організаційної трансформації, правової безпеки та кадрового забезпечення в умовах міжнародних криз. Наголошено на важливості концепції стійкості підприємства як чинника подолання криз і забезпечення довгострокових конкурентних переваг. Зроблено висновок про необхідність комплексного застосування антикризових інструментів у системі управління зовнішньоекономічною діяльністю для розвитку потенціалу підприємств. /// EN: Ukrainian enterprises involved in international markets are subjected to numerous risks, including currency f luctuations, geopolitical instability, changes in trade modes, restriction of sanctions and increased competition. All these factors threaten the stability of business operations and their long-term development. The task of the study is to substantiate the theoretical foundations of crisis management, the development of enterprise potential, to determine their significant characteristics and the most effective practical approaches to its implementation in foreign economic activity. The study has shown that crisis management in foreign economic activity should be considered as a complex system that integrates financial, organizational, marketing, legal and human components. The theoretical basis of crisis management is based on strategic management concepts, risk management tools and stability theory. In practice, the implementation of crisis management involves several important areas of development of enterprise potential: financial and economic stabilization through restructuring, cost optimization and liquidity support; Marketing adaptation by diversification of export markets, changing products strategies and creating sustainable partnerships; Legal and institutional protection of enterprises from international risks. Particular emphasis is placed on the concept of stability, which reflects the ability of enterprises not only to overcome the crisis shock, but also to turn them into potential for growth and long-term competitiveness. Conclusions. The effectiveness of crisis management depends on the ability of companies to combine strategic prediction with operational flexibility, systematically use risk management tools and develop adaptive mechanisms that enhance stability. A comprehensive approach to crisis management makes it possible to mitigate the negative impact of global turbulence and geopolitical threats, maintain competitive positions and ensure innovative development. This allows businesses not only to protect themselves from crisis, but also to develop the potential of stable international cooperation and integration into a global economy.