Розвиток суфіксальної словотвірної підсистеми іменників із транспозиційним значенням опредметної дії (утворення із нульовим суфіксом чоловічого роду)

Abstract

Деривати із загальним словотвірним значенням опредметненої дії становлять значну групу лексики в українській мові. Систему формантів, що беруть участь у творенні таких іменників, утворюють праслов’янські, власне українські та запозичені суфіксальні морфеми. У роботі ми визначаємо лексико-словотвірні групи віддієслівних іменників чоловічого роду з нульовою флексією, простежуємо їх динаміку та сферу функціонування. Іменники чоловічого роду, утворені за моделлю ДО + -Ø-, які позначають тривалу дію більшої чи меншої інтенсивності, становлять основний масив розгляданих похідних, наприклад: випас, друк, вируб. Рідше вони позначають дію одноактну, наприклад: кив, мах, потиск, доторк тощо. Девербативи, утворені за розгляданою моделлю, тяжіють до різних лексико-словотвірних груп, що є свідченням семантичної поліорієнтації нульового форманта. Це іменники на позначення переміщення, пересування, наприклад: наступ, проїзд; комунікативної діяльності: поклик, спів; вчинків: захист, підкуп; морально-етичних взаємин, стосунків між людьми: захист, пересуд; звукових процесів, що супроводжують дію: вереск, тріск тощо. У новій українській мові XІX ст. започатковано формування ЛСГ іменників розглядуваної структури на позначення дій, що належать до різних галузевих сфер, за рахунок яких у XX ст. активно формується українська термінологічна лексика: замір, винайм, розслід тощо. Протягом XІX – п. пол. XX ст. в основному сформувалася ЛСГ іменників на позначення інтелектуальної діяльності: здогад, роздум та ін. Позитивна динаміка властива для продуктивності розглядуваної моделі іменників зі значенням комунікативної діяльності, звукових процесів, дій, що належать до різних галузевих сфер. Спадна динаміка характеризує процес творення розгляданих девербативів зі значенням руху, іменни- ків на позначення вчинків людини (більшість цих похідних належить до фонду давньої руськоукраїнської мови), іменників на позначення стосунків між людьми, іменників зі значенням стану, іменники на позначення інтелектуальної діяльності, які у другій половині XX ст. продовжують активно вживатися, проте інновативними утвореннями не поповнюються.