Проза поета: звукова організація роману«Ледвіна» А. фон Дросте-Гюльсхоф

Abstract

Стаття присвячена вивченню поетичної фоніки (звукопису) та звукового повтору у незавершеному романі А. фон Дросте-Гюльсхоф «Ledwina». Прозова творчість А. Дросте, як і життя видатної майстрині, недостатньо знана українськими літературознавцями та читачами. На матеріалі роману, багато в чому автобіографічного, стаття характеризує специфіку поетичного ладу, що виступає невід’ємним складником цілісної всеохоплюючої парадигми, до якої належать ідейно-сюжетний, семантичний та фонетичний плани образотворчості. У статті досліджуються техніки асонансу, алітерації і звукового повтору як особливо навантажених елементів звукової фоніки, що підсилюють семантику поетичного образу та створюють високо емоційний підтекст прозової форми. Докладно вивчено фрагменти роману, які мають важливе значення для розуміння образу головної героїні. Визначено, що виражальні та образотворчі можливості алітерації більш щільно представлені в авторській мові та у мовленні головного персонажу Ледвіни, ніж асонанс. Психологічна двоїстість характеру героїні підсилена у тексті роману звуковим малюнком - використанням чергування глухих та дзвінких приголосних: [s] (у тому числі у сполученнях [st] та [sp]) та [bl] / [lb]. Глухі звуки аранжують у психологічному портреті Ледвіни відтінки потайності та таємничості, а дзвінкі – мелодійно наголошують на атмосфері життєлюбства та радісного сприйняття світу. Часте використання авторкою глухого приголосного у варіантах [h] та [ç] належить до мовного портрету і додатково посилює представлені у тексті ознаки хворобливості Ледвіни. Асонанс голосного [e], реалізований Дросте у характері Ледвіни, мінімум удвічі перевищує частотність використання інших голосних, що фонетично аранжує ідею об’єднання, так само як ненаголошений редукований звук [e] гармонійно сполучає приголосні наприкінці одного складу або слова і на початку іншого. Таким чином, використаний Дросте у романі «Ледвіна» звукопис має яскравий естетичний ефект, виступаючи в ролі образотворчого і виразного засобу. The article is devoted to the study of poetic phonics (sound techniques) and a sound repetition in the unfinished novel by A.von Droste-Hulshof «Ledwina». A. Droste's prose creative work, as well as the outstanding artist’s life, is not well known by Ukrainian literary critics and readers. On the material of the novel, in many respects autobiographical, the article defines the specifics of the poetic system, which is an integral component of a complete broad paradigm including ideological and plot, semantic and phonetic aspects of image creating. The article deals with the techniques of assonance, alliteration and sound repetition as particularly stressed elements of sound phonics, which enhance poetic image semantics and create a highly emotional subtext of the prose form. The fragments of the novel which are crucial for understanding the main personage image are studied in detail. It is determined that expressive and pictorial possibilities of the alliteration are more closely represented in the author's discourse and in the main character’s (Ledvina) speech than the assonance. The psychological duality of the heroine’s character is reinforced in the novel text by acoustic pattern using the alternation of unvoiced and voiced consonants: [s] (including the combination of [st] and [sp]) and [bl] / [lb]. Unvoiced sounds arrange the shades of secrecy and mystery in Ledvina's psychological portrait, and the voiced ones - melodically emphasize the atmosphere of her liveliness and joyful world perception. Frequent use by the author of the unvoiced consonant in variants [h] and [ç] belongs to the linguistic portrait and additionally enhances the presented in the text Ledvina’s disease signs. The quantitative indicator of the vowel [e] assonance implemented by A. Droste in Ledvina’s character, is at least twice as high as the quantitative indicators of other vowels’ use, phonetically arranges the consolidation idea, as well as the unstressed reduced vowel sound [e] harmonically unites consonants at the end of one syllable or word and at the beginning of the other one. Thus, the sound techniques used by Droste in the novel «Ledvina» have not just outstanding aesthetic effect functioning as figurative and expressive means. Статья посвящена изучению поэтической фоники (звукописи) и звукового повтора в незавершенном романе А. фон Дросте-Гюльсхоф «Ledwina». Прозаическое творчество А. Дросте, как и жизнь выдающейся поэтессы, недостаточно знакомы украинским литературоведам и читателям. На материале романа, во многом автобиографичного, статья характеризует специфику поэтического строя, который является неотъемлемой составляющей целостной всеохватывающей парадигмы, к которой относятся идейно-сюжетный, семантический и фонетический планы образотворчества. В статье исследуются техники ассонанса, аллитерации и звукового повтора як особо нагруженных элементов звуковой фоники, которые усиливают семантику поэтического образа и создают высоко эмоциональный подтекст прозаической формы. Детально изучены фрагменты романа, имеющие важное значение для понимания образа главной героини. Определено, что выразительные и образотворческие возможности аллитерации чаще представлены в авторской речи и в речи главной героини Ледвины, чем ассонанс. Психологическая двойственность характера героини усилена в тексте романа звуковым рисунком – использованием чередования глухих и звонких согласных: [s] (в том числе в сочетаниях [st] та [sp]) и [bl] / [lb]. Глухие звуки аранжируют в психологическом портрете Ледвины оттенки скрытности и таинственности, а звонкие – мелодично подчеркивают атмосферу жизнелюбия и радостного восприятия мира. Частое использование автором глухого согласного в вариантах [h] и [ç] относится к языкоязыковому портрету и дополнительно усиливает представленные в тексте признаки болезненности Ледвины. Ассонанс гласного [e], реализованный Дросте в характере Ледвины, минимум вдвое превышает частотность использования других гласных, что фонетически аранжирует идею объединения, так же как безударный редуцированный звук [e] гармонично сочетает согласные в конце одного слога или слова и в начале другого. Таким образом, использованная Дросте в романе «Ледвина» звукопись имеет яркий эстетический эффект, выступая в роли образотворческого и выразительного средства.