Вдосконалення потоково-технологічної лінії виробництва рослинної олії в умовах м. Запоріжжя : кваліфікаційна робота магістра, спеціальність 133 «Галузеве машинобудування»

Abstract

UA: За рахунок унікальних природно-кліматичних умов Україна вважається однією з країн, яка у великих об'ємах займається вирощуванням соняшника, який в свою чергу, є основною олійною культурою. На виробництво соняшнику в Україні припадає близько 30% від світового обсягу. Тривалий час насіння соняшнику, як один з ліквідних видів продукції, використовувалося сільськогосподарськими підприємствами в якості засобу платежів. Тож не дивно, що посівні площі під соняшником збільшуються. Соняшник - культура прибуткова, він здатний дати прибуток до 89 %. Врожайність цієї культури не надто залежить від погодних умов, хоча дощове літо знижує олійність насіння. На жаль, при збільшенні площ насажень спостерігається зменшення врожайності, і якщо в кінці 80-х років врожайність соняшнику в нашій країні була на рівні європейських країн, то зараз спостерігається її щорічний спад, в середньому на 7% на рік. Це відбувається з двох причин: порушення агротехнології та виснаження земель і пов'язане, в основному, з матеріальними можливостями сільськогосподарських виробників. Внесення добрив скоротилося в кілька разів, і сьогодні урожай соняшнику отримують виключно за рахунок природних ресурсів. За останніми спостереженнями, врожайність соняшника коливається від 1,5 до 3,0 т з гектару і вище. Сприятливі умови України дають можливість для вирощування соняшника практично на всій території країни, за виключенням кілької західних областей. Найбільш придатними для цього вважаються землі степової зони, зокрема Запорізька область, де клімат забезпечує протікання ферментативного процесу утворення олії в насінні за рахунок природного тепла. Соняшник належить до ботанічного сімейства айстрових, квітки якого зібрані у суцвіття типу кошик. У нашій країні культивується близько 50-и сортів соняшника. При виведенні нових сортів, селекціонери прагнуть збільшити врожайність, стійкість рослини до польових шкідників, підвищити вміст олії, змінити його хімічний склад. Одночасно знижується вміст оболонки (лушпинність насіння до 18 - 20 %). Кращі сорти соняшника відрізняються високою врожайністю (до 35 - 37 ц/га), високою олійністю (до 52 - 54 %) і придатністю до механізованої переробки. Серед культивованих у нашій країні сортів і гібридів соняшника виділяють кілька типів. По складу жирних кислот в олії розрізняють соняшник лінолевого типу, в олії якого переважає лінолева кислота, що містить у молекулах 18 атомів вуглецю і два подвійних зв'язки, і соняшник олеїнового типу, в олії якого переважає олеїнова кислота, що також має 18 атомів вуглецю але один подвійний зв'язок. Олія цього сорту соняшника повністю замінює імпортовану оливкову олію. Основна перевага соняшника, як олійної культури - високий вміст високоякісної олії в насінні, можливість механізованої обробки і вирощування на не поливних землях – загально визнана. Особливий тип соняшника - гібридний, що включає гібриди закордонної селекції. Основною особливістю гібридного соняшника є підвищена стійкість до білої і сірої глин, що ушкоджує насіння інших типів і знижує врожайність насіння, і харчове застосування олії. За напрямком використання виділяють кондитерський тип соняшнику, що відрізняється вмістом білка і відносно легко відокремлюваною плодовою оболонкою. Питання підвищення економічної ефективності виробництва, вирощування та переробки соняшника гостро стоїть тому, що більша частина насіння соняшнику переробляється на олію, з якої 95% іде на експорт, що приносить значний валютний прибуток. Соняшник в Україні є сировиною, з якої виробляють більше 75 % рослинної олії від усього обсягу їх виробництва. За даними українського науково- дослідницького інституту олій і жирів, виробництво рослинної олії в 2020 році склало 1204027 тон, зокрема 326143 тон у розфасованому вигляді. Така тенденція зумовлена доступністю соняшникової олії та менталітетом українців, які надають саме їй перевагу, і не задарма, адже вона характеризується надзвичайною поживною цінністю, яка зумовлена високим вмістом тригліцеридів вищих жирних кислот, фосфатидів, стеринів, токоферолів. Олія також використовується в якості сировини для отримання різної продукції (майонезу, консервів і ін.). Ще за радянських часів більшість українців звикли до нерафінованій олії жовтого, майже оранжевого відтінку із запахом смаженого насіння. Цю традицію підтримує і український ГОСТ, який серйозно відрізняється від світового стандарту: два найважливіших показника - кислотне і перекисне число в Україні вище в кілька разів. У регіонах з низькою купівельною спроможністю населення більшою популярністю користується нерафінована, тобто неочищена олія з насіння соняшнику, яке виробляється на місцевих підприємствах. Перевага, яку в провінції віддають нерафінованій олії, легко пояснюється її дешевизною. Жителі великих міст вважають за краще купувати рафіновану олію, яка не має ні смаку, ні запаху. Слід зазначити, що випуск розфасованої рослинної олії в полімерні пляшки ємністю 1л значно збільшився. Це відбулося, переважно, за рахунок збільшення попиту саме на такий об'єм. Крім гото, полімерні пляшки, у порівнянні зі скляними, які використовувалися раніше, мають меншу вартість, що впливає на ціну розфасованої олії. Таким чином, виробництво соняшникової олії є перспективним напрямком діяльності, який підтримується на законодавчому рівні шляхом введення в дію ряду законів і інших нормативних документів. Новизна кваліфікаційної роботи полягає у розробці нової потоково-технологічної лінії з виробництва рафінованої олії. Метою даної кваліфікаційної роботи є проєктування підприємства з виробництва соняшникової рафінованої олії. Завдання кваліфікаційної роботи полягає у розробці технологічного процесу виробництва олії з наведенням технологічної схеми, розрахунків сировини, кількості одиниць обладнання та виробничих площ, виконанні розрахунків економічних показників діяльності та розробці заходів з охорони праці з урахуванням специфіки діяльності цеху.