Управління витратами виробництва продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах

Abstract

UA: Дисертаційну роботу присвячено узагальненню теоретичних положень та розробці шляхів підвищення ефективності управління витратами продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах. Розглядаються теоретичні та методичні проблеми відносно понять «вартість товару», «витрати». Підкреслюється, що дана категорія є однією з базових в економічній науці. Наголошується, що незважаючи на значну історію дослідження даної проблеми та суттєву теоретичну базу, питання відносно принципів та механізму формування вартості товару залишаються дискусійними. Це стосується проблем впливу розмірів та інтенсивності виробництва на ефективність витрат, зміну їх структури, прояву закону спадної віддачі в сільському господарстві, підходам до поділу витрат на постійні та змінні та інших проблем. Поняття «витрати» на мікрорівні також має широке коло визначень. Воно напряму пов’язане з стандартами бухгалтерського обліку та методичними підходами до калькулювання собівартості продукції. Дається власне визначення поняття «витрати» – це процес використання підприємством ресурсів шляхом здійснення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що призводить до зменшення власного капіталу або збільшення зобов’язань. Відмічається, що економічно обґрунтована класифікація витрат дає змогу чітко визначити їх величину, провести розрахунок собівартості окремих видів продукції, організувати контроль використання ресурсів та оцінити вплив обсягів виробництва на структуру витрат. Класифікація витрат також дає можливість організувати систему управління в цілому на підприємстві. Особливості сільського господарства породжують витрати, пов’язані з різною їх окупністю на землях різної родючості. На землях гіршої якості землекористувачі вимушені нести додаткові витрати для одержання такого ж рівня урожайності, який можуть отримувати інші землекористувачі на землях кращої якості. В системі управління витратами було виділено три важливих складових елемента. Перший з них об’єднує центри відповідальності з точки зору формування доходів, витрат та прибутку, другий – представляє систему управління витратами з точки зору рівнів управління, третій – пов'язан з методами управління і включає стратегічне управління, управління через технологічний процес, організацію системи обліку та застосування мотивації персоналу з метою скорочення витрат. Дається власне визначення поняттю «управління витратами»: це процес прийняття рішень стосовно оптимального вибору обмежених ресурсів, спрямований на оптимізацію рівня ефективності їх використання. Аналіз динаміки обсягів виробництва продукції рослинництва засвідчив наявність позитивних тенденцій, пов’язаних із збільшенням урожайності культур та валових зборів. Відмічається, що присутні також і негативні фактори, пов’язані з порушенням структури посівних площ, недовнесенням мінеральних та органічних добрив. Проведено аналіз складу і структури витрат галузі рослинництва на сільськогосподарських підприємствах України за даними 2015-2017 років, який дав можливість встановити, що найбільшими темпами зростали витрати на оренду та матеріальні витрати. Водночас з цим, питома вага відрахувань на соціальні заходи, витрат на оплату праці та витрат на придбання нафтопродуктів у 2017 р. скоротилась порівняно з 2015 роком. За даними 2016 р. було встановлено, що розміри посівних площ суттєво впливають на структуру витрат при виробництві окремих культур на сільськогосподарських підприємствах Харківської області. За результатами проведеного аналізу виявлено, що при виробництві пшениці питома вага матеріальних витрат у підприємств з посівною площею до 100 га дорівнювала 71,0%, а у підприємств з посівною площею більше 1000 га – 67,4%. Водночас, в даних групах підприємств питома вага витрат на мінеральні добрива дорівнювала 21,6% та 27,0% відповідно. Надійність даних розбіжностей між групами була підтверджена шляхом порівняння середніх величин за t-критерієм Стьюдента. Розбіжності виявились суттєво значимими. При виробництві кукурудзи на зерно у підприємств з посівною площею до 100 га питома вага витрат на мінеральні добрива дорівнювала 12,8%, а у підприємств з посівною площею понад 700 га – 21,4%. У той же час по соняшнику подібна тенденція не спостерігалась. Аналіз впливу рівня інтенсивності виробництва на структуру витрат по пшениці дозволив встановити тенденцію до зниження питомої ваги витрат на насіння в групі з рівнем витрат до 7000 грн/га порівняно з підприємствами в групі з рівнем витрат понад 13000 грн/га. При виробництві кукурудзи на зерно також мала місце тенденція до зростання питомої ваги витрат на мінеральні добрива водночас із збільшенням рівня інтенсивності виробництва. При аналізі динаміки урожайності виділені періоди зростання та значного зниження рівня урожайності соняшнику, зернових культур, кукурудзи на зерно. Періоди високої урожайності зернових культур по Україні та Харківській області припали на 1987-1994 рр. та 2008-2016 рр. Періоди низької урожайності – відповідно, на 1950-1978, 1995-2007 рр. Ці періоди пов’язані як з технологічними змінами, так і з природними чинниками. Їх зміна в значній мірі формує загальну ефективність витрат у галузі рослинництва. Рівень витрат на одиницю земельної площі є одним з основних факторів формування урожайності. В даному випадку зв'язок має майже лінійний характер. Встановлено факт наявності фазових переходів між рівнем витрат та рівнем урожайності. По пшениці такі переходи відбувались при рівні витрат 6339,8 грн/га, 8520,4 грн/га, 10277 грн/га, та 13385,5 грн/га. При даному рівні витрат середня урожайність по виділених групах дорівнювала відповідно 25,7 ц/га, 36,1 ц/га, 47,5 ц/га та 71,8 ц/га. По соняшнику дані фазові переходи мали місце при рівні витрат 6682,8 грн/га, 10562,5 – 11793,0 грн/га та 14735,4-15268,2 грн/га. При даному рівні витрат середня урожайність дорівнювала 11,3 ц/га, 24,5 ц/га та 39,0 ц/га. Аналіз рівня концентрації виробництва за критерієм площа ріллі дозволив встановити нелінійний характер даної залежності з величиною одержаного фінансового результату та рентабельності рослинництва. В групі підприємств з площею ріллі до 300 га на 1 га посівної площі в середньому було отримано збиток у розмірі 2576,6 грн., у групі з площею 1500,1-2000 га – прибуток 5192,7 грн/га, у підприємств з площею понад 5000 га – величина прибутку була меншою і дорівнювала 3525,6 грн/га. Побудова нелінійної залежності дозволила визначити, що оптимальна площа ріллі за критерієм прибутковості та рентабельності галузі рослинництва повинна знаходитись на рівні 3300 – 4634 га. При виробництві пшениці в сільськогосподарських підприємствах Харківської області найбільші витрати виявлені за критерієм рентабельності та прибутковості, вони мали місце в господарствах з розмірами посівних площ від 693 га до 1022 га, при виробництві соняшнику найбільші витрати спостерігались у підприємствах з посівною площею від 1052 до 1102 га. Запропоновано визначати коефіцієнт структури постійних витрат як суму від множення питомої ваги окремих витрат у структурі витрат в середньому по сукупності підприємств на питому вагу постійних витрат у структурі витрат по даній сукупності підприємств. Економічний зміст даного коефіцієнта полягає в тому, що величина постійних витрат визначається як відносна величина по окремих статтях, яка потім об’єднується в загальну величину витрат з урахуванням фактору ваги даної статі. Максимальне значення даного коефіцієнта може дорівнювати 1. Розрахунок та аналіз даного коефіцієнту по окремих культурах дозволив встановити чітку тенденцію до поступового нарощування величини умовно-постійних витрат з одночасним зростанням рівня інтенсивності та зменшенням їх величини у групі підприємств з найбільшим рівнем витрат. З метою доведення рівня внесення мінеральних добрив до науково обґрунтованого рівня пропонується методичний підхід до визначення величини можливих дотацій з боку держави, який враховує як рівень доходності, так і дію закону спадної віддачі. Подібна дотація повинна надаватися лише тим підприємствам, які ведуть інтенсивне виробництво і вносять мінеральні добрива на рівні не менше встановленого рівня. Було визначено, що при внесенні мінеральних добрив на рівні 190 кг на 1 га посівної площі пшениці сума дотацій повинна становити 1153,9 грн/га, при рівні внесення мінеральних добрив 220 кг – 1380,8 грн/га. По кукурудзі на зерно сума дотацій може становити при рівні внесення 200 кг на 1 га посівної площі – 794 грн/га, при рівні внесення 250 кг – 985 грн/га. У подальшому ці суми державної підтримки можуть бути проіндексовані у відповідності зі зміною ціни на мінеральні добрива. Підкреслюється, що впровадження розроблених пропозицій дасть можливість не тільки збільшити кількість внесення мінеральних добрив, а і дозволить збільшити обсяги виробництва культур, покращити рівень відтворення родючості ґрунтів. EN: The thesis research refers to the consolidation of theorizes and development of methods of performance improvements for plant products cost control. Theoretical and methodological problems concerning the definitions “cost of products” and “costs” are in focus. It is emphasized that this category is one of the basic categories in the economic science. It is emphasized that, despite of a sufficient history of studying this problem and significant theoretical base, the problem of principles and mechanism of products cost formation is disputable. This refers to the problem of influence of production volume and intensity over the effectiveness of costs, change in its structure, implementation of the law on the diminishing return in the agricultural sector, approaches to cost distribution permanently or temporarily and other problems. The term “costs” at the micro level has a wide range of definitions. It is directly connected with the accounting standards and methodological approaches to the calculation of products prime cost. The definition of the term “costs” is as follows – it is a process of resources usage through operating, financial and investment activity causing the reduction of own capital or increase in obligations. It is noted that appropriate classification of costs enables to define its value, to make calculation of prime cost of certain products, to control over resources usage and to evaluate production influence over cost structure. Classification of costs also enables to arrange for the management system within the company, in general. Peculiarities of the agricultural sector cause costs involved in various cost recovery on lands with different capacity. On lands with worse quality the land users are forced to incur additional costs for the receipt of the same productivity which other land users would receive on lands with better quality. Within the cost management system three important elements have been specified. The first one combines responsibility centers in terms of cost formation, costs and profit, the second one constitutes the cost management system in terms of management levels and the third one is connected with management methods and includes strategical management, control through technological process, arrangement for the accounting system and implementation of employment engagement in order to reduce costs. It gives the clear definition of the term “cost management”: it is a process of decision making with regard to the optimal choice of limited resources aimed at the optimization of usage efficiency. The analysis of the dynamics of plant production volumes demonstrated the availability of positive trends connected with the increase in crop capacity and gross collection. It is noted that there are also negative factors connected with structural rupture of plantings, lack of mineral and organic fertilizers. The analysis of cost structure in the plant-growing sector in Ukraine for 2015-2017 has been conducted, thus, enabled to state that costs for lease and material costs have been significantly increased. Herewith, the share of deductions to social measures, labor costs and expenses for oil products purchase in 2017 was reduced compared to 2015. As of 2016 it is found that the areas under crop significantly influence over cost structure in production of some crops within agricultural companies in Kharkiv region. According to the analysis conducted, it is found that in production of wheat the share of material costs within the company with the area under crop up to 100 ha constituted 71.0%, and within the company with area under crop more than 1000 ha – 67.4%. Herewith, within these company groups, the share of costs for mineral fertilizers was equal to 21.6% and 27.0%, accordingly. The reliability of these discrepancies between groups was confirmed through the comparison of average values upon t-criterion of Student. The discrepancies occurred to be significant. In production of grain maize within the company with area under crop up to 100 ha the share of costs for mineral fertilizers was equal to 12.8%, and within the company with area under crop more than 700 ha – 21.4%. Herewith, this trend was not obvious in respect of sunflower seeds. The analysis of production intensity influence over the cost structure for wheat enabled to state the trend of reduction of the cost share for seeds within the group with the level of costs up to 7000 UAH/ha compared to the group with the level of costs more than 13000 UAH/ha. In production of grain maize the trend of increase in the share of costs for mineral fertilizers also took place along with the increase in production intensity level. In analysis of crop capacity dynamics there are the periods of increase and significant reduction of yield of sunflower seeds, cereal crops, grain maize. Periods of high crop yield in Ukraine and Kharkiv region were made in 1987-1994 and 2008-2016. Periods of low crop yield – accordingly, in 1950-1978 and 1995-2007. These periods are both due to technological transformations and natural factors. Their changes largely create the total cost efficiency in the plant-growing sector. The level of costs per item of land area is the one of basic factors of crop yield assessment. In this case the link has linear nature. It is found that the fact of phase changes between the level of costs and crop yield level. With regard to wheat, such changes occurred at the level of costs of 6339.8 UAH/ha, 8520.4 UAH/ha, 10277 UAH/ha and 13385.5 UAH/ha. At such level of costs, the average crop yield upon selected groups was equal to 25.7 hwt/ha, 36.1 hwt/ha, 47.5 hwt/ha and 71.8 hwt/ha. With respect of sunflower seeds, these changes took place at the level of costs of 6682.8 UAH/ha, 10562.5 – 11793.0 UAH/ha and 14735.4- 15268.2 UAH/ha. At this level of costs, the average crop yield was equal to 11.3 centner/ha, 24.5 centner/ha and 39.0 centner/ha. The analysis of the pant concentration level upon the criterion of arable land enabled to state the non-linear nature of this dependency with the value of financial result and plant production profitability. The companies with the arable lands of up to 300 ha per 1 ha of area under crop received the loss in the amount of 2576.6 UAH/ha, the companies with area of 1500.1-2000 ha – profit in the amount of 5192.7 UAH/ha, the companies with area more than 5000 ha – the value was lower and equal to 3525.6 UAH/ha. The structure of non-linear dependency enabled to state that the optimal arable land upon the criterion of capacity and profitability in the plant-growing sector at the level of 3300 – 4634 ha. In production of wheat within agricultural companies in Kharkiv region, the highest costs were upon the criterion of capacity and profitability, they took place within the companies with the area of arable lands from 693 ha up to 1022 ha, in production of sunflower seeds the most efficient costs were within the companies with the arable lands from 1052 up to 1102 ha. It is proposed to find the ratio of cost structure as the amount of multiplying the share of certain costs within cost structure upon the total companies by the share of fixed costs within cost structure upon these total companies. The economic growth of this ratio is that the value of fixed costs is to be determined as the relative amount upon certain items to be further fixed into the total amount of costs with the factor of item share. The maximum value of this ratio may be equal to 1. The calculation and analysis of this ratio upon some crops enabled to state the clear trend up to progressive increase in values of semi-fixed costs with the increase in intensity level and reduction of values within the group of companies with the highest level of costs. In order to bring the level of mineral fertilizer treatment to the science-based level, it is proposed to apply the methodological approach to the determination of value of any potential donations by the state that calculates both the level of rate of return and the operation of law on diminishing return. Such donation shall be granted only to those companies that have the intensive production level and treat mineral fertilizers at least at the established level. It is noted that with level of mineral fertilizer treatment at 190 kg per 1 ha of arable land of wheat, the amount of donations shall constitute 1153.9 UAH/ha, with the level of mineral fertilizer treatment at 220 kg – 1380.8 UAH/ha. With respect of grain maize, the amount of donations may constitute at level of 200 kg per 1 ha of arable land – 794 UAH/ha, at level of 250 kg – 985 UAH/ha. Further, these amounts of state support may be subject to index in accordance with changes in prices of mineral fertilizers. It is emphasized that the implementation of developed proposals will enable to increase the number of mineral fertilizers and to increase crop production capacity, to improve the level of land capacity recovery.