Чинники стійкого економічного розвитку сільськогосподарських підприємств

Abstract

UA: Здатність сільськогосподарських підприємства протистояти мінливим факторам зовнішнього бізнес-середовища та здійснювати ефективну виробничу діяльність, яка гарантує платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі, забезпечує їх стійкий економічний розвиток. У цілому проблема стійкості має важливе теоретичне й практичне значення. Так, на думку Ю.О. Лупенко, стійкість є фактором розвитку системи, тобто підприємство розвивається виключно за умови забезпечення стійкості, в протилежному випадку воно може не вийти з кризового стану. В.Л. Іванова стверджують, що стійкість в цілому пов’язана зі здатністю системи повертатися після непередбачених впливів до стану, який є близьким до рівноважного. Тобто, для економічної системи стійкість трактується як здатність повертатися до основної тенденції розвитку після збурень, що зумовлені економічними й природними факторами. На думку Т.А.Говорушко та Н.І. Климаш стійкість також є здатністю повертатися в рівноважний стан, але при цьому враховується факт, що такий стан має досягатися без зовнішнього впливу. Р.О. Костирко вважають, що стійкість являє собою несхильність до ризику втрат і збитків, тобто – постійність. Аналогічні підходи до поняття «стійкість» використовуються більшістю економістів. Можна припустити, що стійкість як внутрішня властивість економічної системи (підприємства) виражається в здатності підприємства протистояти коливанням, які зумовлені змінами в зовнішньому і внутрішньому середовищі бізнесу та здійснювати при цьому ефективну діяльність для досягнення цілей свого розвитку.