Концепція гармонії у пейзажній ліриці Аннетти фон Дросте-Гюльсхоф (цикл віршів «Die Heidebilder»)

Abstract

UK: Стаття присвячена вивченню засобів і прийомів утілення гармонії і умиротворення у віршах з циклу «Die Heidebilder» Аннети фон Дросте-Гюльсхоф, об’єднаних темою «Der Weiher»: «Die Linde», «Die Wasserfäden», «Das Schilf» та «Der Weiher». Творчість поетеси визначається неповторною індивідуальністю, їй як жодному іншому майстру слова того часу, вдалося виразити у пейзажній ліриці баланс статичного та динамічного у взаємодії живої та неживої природи. У статті досліджуються лексико-семантичні засоби образної мови циклу, застосування персоніфікації елементів визначеного пейзажу, використання фольклорних та християнських символів, перехресне представлення одних і тих самих уособлених персонажів у декількох віршах циклу з різної фокальної перспективи для посилення сюжетної нерозривності циклу. Семантично вірші циклу «Die Heidebilder» угруповані навколо лейтмотиву художнього полотна, Дросте створює та інтенсифікує з кожним наступним віршем циклу прямий асоціативний зв’язок із зоровими та слуховими образними уявленнями читача. Яскравість порівнянь і численні означення створюють динамічну картину гармонії живих істот і уособлених об’єктів природи. Комбінуючи вище перелічені засоби і прийоми, майстриня створює багатопланову ідилічну картину, водночас рухому і збалансовану з точки зору перспективи, з чітким розподілом фокусу уваги на дійових осіб та мовців. Одним з аспектів дослідження є порівняння представлених віршів Дросте з творами Ф. Гельдерліна «Die Eichbäume», «Die Erlen» Новаліса, та Й. фон Ейхендорфа «Bei einer Linde», написаними у типово романтичній традиції когерентності внутрішнього емоційного стану героя і зовнішніх ознак об’єкту природи. Вірші-звернення Дросте позбавлені внутрішньої напруги і спротиву, пафосного трагізму звучання, любовної ностальгії, притаманних пейзажній ліриці її сучасників-романтиків. У картині світу Дросте асоціативний світ постає з метафоричного тла і наголошує на схожості між природним та людським тяжінням до гармонії та умиротворення. EN: The article deals with the study of means and techniques of harmony and pacification representing in the poems from the poetic cycle by Annete von Droste-Hulshoff «Die Heidebilder», consolidated by the theme «Der Weiher»: «Die Linde», «Die Wasserfäden», « Das Schilf» and «Der Weiher». The poetess’ works are determined by the unique individuality. Like no other author of the XIX century Droste managed to represent in the landscape lyrics the balance of static and dynamic interaction of animate and inanimate nature. The article examines the lexico-semantic means of figurative language in the poetic cycle, the use of element personification of a particular landscape, the application of folklore and Christian symbols, the cross-representation of the same personified characters in several poems of the cycle from different focal perspective in order to strengthen the ideological continuity of the cycle. Semantically the poems of the cycle «Die Heidebilder» are grouped around the leitmotif of an artist’s canvas. Droste creates and intensifies with each poem of the cycle a direct associative connection with readers’ visual and auditory mental images. The brightness of comparisons and numerous attributes create a dynamic picture of the harmony between living beings and personified objects of nature. Having combined the above mentioned means and techniques, the poetess creates a multidimensional idyllic picture which is at the same time flexible and balanced, when considered the perspective, with a clear focus on the actors and speakers. One of the study aspects is to compare the submitted poems by Droste with the poems «Die Eichbäume» by F. Hölderlin, «Die Erlen» by Novalis, «Bei einer Linde» by J. von Eichendorff, written in the typical romantic tradition of the coherence of a character’s internal emotional state with external features of nature objects. Poetic appeal by Droste are devoid of internal tension and resistance, of tragic pathos, love-longing, characteristic of the landscape lyric poetry of Droste’s contemporaries of the Romanticism period. In Droste’s worldview the associative world arises from the metaphorical background and emphasizes the similarities between the natural and the human aspiration for harmony and pacification. RU: Статья посвящена изучению средств и приемов воплощения гармонии и умиротворения в стихах из цикла «Die Heidebilder» Аннеты фон Дросте-Гюльсхоф, объединенных темой «Der Weiher»: «Die Linde», «Die Wasserfäden», «Das Schilf» и «Der Weiher». Творчество поэтессы определяется неповторимой индивидуальностью, ей как никакому другому мастеру слова того времени удалось выразить в пейзажной лирике баланс статического и динамического во взаимодействии живой и неживой природы. В статье исследуются лексико-семантические средства образного языка цикла, применение персонификации элементов определенного пейзажа, использование фольклорных и христианских символов, перекрестные представления одних и тех же олицетворенных персонажей в нескольких стихотворениях цикла с различной фокальной перспективы для усиления сюжетной неразрывности цикла. Семантически стихи цикла «Die Heidebilder» сгруппированы вокруг лейтмотива художественного полотна, Дросте создает и интенсифицирует с каждым следующим стихом прямую ассоциативную связь со зрительными и слуховыми образными представлениями читателя. Яркость сравнений и многочисленные определения создают динамическую картину гармонии живых существ и олицетворенных объектов природы. Комбинируя вышеперечисленные средства и приемы, автор создает многоплановую идиллическую картину, одновременно подвижную и сбалансированную с точки зрения перспективы, с четким распределением фокуса внимания на действующих лиц. Одним из аспектов исследования является сравнение представленных стихотворений Дросте с произведениями Ф. Гельдерлина «Die Eichbäume», «Die Erlen» Новалиса, и «Bei einer Linde» Й. фон Эйхендорфа, написанными в типично романтической традиции когерентности внутреннего эмоционального состояния героя и внешних признаков объекта природы. Стихи-обращения Дросте лишены внутреннего напряжения и сопротивления, пафосного трагизма звучания и любовной ностальгии, присущих пейзажной лирике ее современников-романтиков. В картине мира Дросте ассоциативный мир возникает из метафорического фона и акцентирует сходство между природным и человеческим тяготением к гармонии и умиротворению.