Вплив інтеграційних відносин на формування стратегії розвитку реального сектора економіки

Abstract

EN: Based on the analysis of the influence of integration relations strategy development of the real economy and proposed methodological principles on which it is based , including : review of industrial policy as an essential component of a national anti-crisis strategy , active and equal participation in the development strategy of the state of the real economy, business, academic and public organizations, the transition from sector-wide approach to supporting competitive technologies and industries , the choice of stimulation sites in accordance with the global trend of increasing importance of high-tech industries with high added value, creating conditions for the transition to a knowledge-intensive economy. RU: На основании проведенного анализа определено влияние интеграционных отношений на формирование стратегии развития реального сектора экономики и предложены методологические положения, на которых она базируется, в частности: рассмотрение промышленной политики как наиболее важной составляющей общенациональной антикризисной стратегии; активное равноправное участие в процессе разработки стратегии развития реального сектора экономики государства, бизнеса, научных и общественных организаций; переход от отраслевого подхода к поддержке конкурентоспособных технологий и производств, выбор объектов стимулирования в соответстветствии с общемировой тенденцией возрастания значения высокотехнологических отраслей с высокой добавленной стоимостью, создание условий для перехода к наукоемкой экономике. UK: На основі проведеного аналізу визначено вплив інтеграційних відносин на формування стратегії розвитку реального сектора економіки та запропоновано методологічні положення, на яких вона має базуватися, зокрема: розгляд промислової політики як найважливішої складової загальнонаціональної антикризової стратегії; активна рівноправна участь у процесі розробки стратегії розвитку реального сектора економіки держави, бізнесу, наукових і суспільних організацій; перехід від галузевого підходу до підтримки конкурентоспроможних технологій і виробництв; вибір об’єктів стимулювання відповідно до загальносвітової тенденції зростання значення високотехнологічних галузей з високою доданою вартістю; створення умов для переходу до наукоємної економіки.