Єдність людини та довкілля як онтологічна засада антропогенної географії

Abstract

Епоху, в якій ми живемо, звично іменують як ядерну, космічну, електронну. Завдяки науці та її дитині – техніці, людина помітно вже змінила обличчя Землі, у значній мірі перетворила природні особливості цілих країн. Під впливом антропогенної діяльності відбулося істотне погіршення стану навколишнього середовища, що відобразилося не лише на трансформації природних екосистем, але й на здоров’ї людства. В умовах, коли антропогенні зміни торкнулися практично всіх екосистем земної кулі, атмосфери й навіть найближчого до планети космічного простору, найважливішим завданням сучасності стало глобальне поліпшення, вдосконалення природокористування, обов’язкове екологічне обґрунтування всіх видів господарської діяльності, погодження планів цієї діяльності між країнами, виконання силами міжнародного співтовариства глобальних заходів з охорони біосфери планети в ім’я її спасіння. Отже, людину з її могутнім впливом на обличчя Землі не можна викреслити з географії. Постала необхідність розробки науково обґрунтованої стратегії розвитку суспільства і природи на ноосферній стадії їх взаємодії. З цих причин на початку XX сторіччя виник напрям географії – антропогенна географія, який розвивається на стику фізичної, соціальної та економічної географії, біології, біогеографії, екології, біоекології.