Реінтерпретація духовності у контексті гармонізації культурно-освітнього простору особистості: морально-етичний аспект ставлення людини до природи

Abstract

UK: Глобальні проблеми сучасності актуалізують питання гармонізації взаємовідносин у системі “людина-природа” та спонукають людство до пошуку духовних засад подальшого суспільно-культурного розвитку. На основі аналізу результатів досліджень розкривається значний потенціал духовності у гармонізації культурно-освітнього простору особистості та вказується її можливості й межі у формуванні аксіології природи. За логікою аналізу пропонується перевести рефлексію духовності в аксіологічну площину, яка має для людини життєво орієнтовний сенс. У статті розглядається сутність духовності як природної властивості людини й експлікується її значення у гармонізації особистістю життєвого світу та у праксеологічній площині духовно-практичного осягнення і перебудови світу. Реалізація мети статті за допомогою феноменологічного підходу, теоретичної реконструкції та аналітика духовності як практичного вияву гармонійності, здорового інтелекту, набутого через освіту, в основі якого лежить принцип людиномірності, уможливлюють пошук корисних конструктів більш ефективної її імплементації у культурно-освітній простір особистості. EN: The global problems of the modern world actualize the issue of harmonization of the relations in the system “man–nature” and encourage the mankind to find spiritual foundations for further social and cultural development. Based on the research results a significant potential of the spirituality in the harmonization of the personality’s cultural and educational space is revealed. The possibilities and limits for the nature axiology formation are also indicated. According to the logical analysis the author offers to reseach the reflection of the spirituality through the axiological aspect, which is vitally meaningful for the humanity. In the article the spirituality is defined as a person’s natural characteristic feature. The term “spirituality” is viewed through the harmonization of the person’s life experience and through the praxeologicalsence of spiritual–practical comprehension and restructuring of the world. The realization of the article aim is based on the phenomenological approach, theoretical reconstruction and analisys of the spirituality as a practical expression of the harmony, healthy intelligence, gained through education and realized through the principle of human–dimension. It makes a search for useful ways of more efficient implementation of the reflection into personality’s cultural and educational space important and possible. RU: Глобальные проблемы современности актуализируют вопрос гармонизации отношений в системе “человек–природа” и направляют человечество на поиск духовных оснований дальнейшего общественно–культурного развития. На основе анализа результатов исследований раскрывается значительный потенциал духовности в гармонизации культурно– образовательного пространства личности, и указываются ее возможности и границы для формирования аксиологии природы. По логике анализа предлагается перевести рефлексию духовности в аксиологическую плоскость, которая имеет для человека жизненно ориентированный смысл. В статье рассматривается сущность духовности как естественного свойства человека и эксплицируется ее значение в гармонизации его жизненного мира и в праксеологической плоскости духовно–практического постижения и перестроения мира. Реализация цели статьи при помощи феноменологического подхода, теоретической реконструкции и аналитика духовности как практического проявления гармоничности, здравого интеллекта, полученного посредством образования, в основе которого лежит принцип человекомерности, делают возможным поиск полезных конструктов более эффективной ее имплементации в культурно–образовательное пространство личности.