Конструктивна взаємодія бізнесу та структур державної влади як основа функціонування реального сектору економіки

Abstract

UK: Статтю присвячено дослідженню проблем взаємодії суб’єктів реального сектору економіки. Розглянуто проблеми міжгалузевих економічних зв'язків, як «мезоекономіки» які відіграють роль сполучної ланки між макроекономікою і мікроекономікою. Доведено, що взаємодія суб'єктів економічної діяльності має вигляд комплексу взаємопов'язаних заходів, спрямованих на встановлення найбільш всебічної та ефективної узгодженості дій суб’єктів господарювання, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та фінансових структур. Визначено та обґрунтовано пріоритетні напрями реалізації антикризової стратегії реального сектору економіки за умов глобалізації. EN: In today's context, the importance of interaction between economic agents is increasing dramatically. The emergence of qualitatively new industries, increasing the differentiation and specialization of individual industries, the development of small businesses, the deepening of the international division of labor - all this leads to the search for new ways to improve the effectiveness of interaction between economic agents This article focuses on the interaction problems research of the real economy agents. The problems of intersectoral linkages are reviewed. These problems play the role of a link between macroeconomics and microeconomics. It is proved that interaction of subjects of economic activity is a complex of interrelated measures aimed at establishing the most comprehensive and effective coherence of the actions of economic entities, state authorities, local governments and financial institutions. The priority directions of implementation of the anti-crisis strategy of the real economy in the conditions of globalization are determined and grounded. It has been established that the anticrisis strategy is a product of the joint work of stakeholders on the basis of common values, a coherent assessment of the threats to economic security, and the awareness of mutually acceptable interests. The new anti-crisis strategy, at its core, contains values different from the traditional pre-crisis development strategy. The main value of a traditional anti-crisis strategy is to maintain stability, a new one is change, to monitor crisis processes and to implement a system of anti-crisis management measures. At the same time, it is obvious that in a situation where a large part of society is interested in maintaining stability and is not ready for real changes, which are always crisis-oriented, the implementation of a new anti-crisis strategy in the real sector of the economy will depend on how much they share these values are its main agents - public authorities, business, society and, based on this, whether they can mobilize their resources.