Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) №4(28), 2014 138 УДК 658.011.12 (075.8) Нестеренко С.А. д.е.н., доцент Таврійський державний агротехнологічний університет ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДОЛОГІЇ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Анотація. В статті розглянуто методологію визначення вартості потенціалу підприємства. Ключові слова: методологія визначення вартості потенціалу підприємства, класифікація методів оцінки, витратний, порівняльний та ринковий підходи до оцінки вартості майна підприємства . Постановка проблеми. Дослідження будь-яких нових економічних явищ потре- бує використання всього методологічного інструментарію досліджень, напрацьованого досвідом різних поколінь. Не є винятком і потенціал підприємства, як загальна харак- теристика його сукупних господарських можливостей щодо поточного функціону- вання та стабільного розвитку [3; 4]. З поглибленням теоретичних досліджень і спрямуванням їх саме на розкриття можли- востей соціально-економічних систем підп- риємств, а також нагромадженням достат- нього обсягу емпіричного матеріалу сфор- мувався етап наукової сегментації. Для ньо- го характерним є переважання різних кон- цептуальних постулатів щодо сутності по- тенціалу протягом певних проміжків часу. Базисом для оціночної методології слід вва- жати сукупність принципів, що базуються на міжнародних стандартах оцінки. Аналіз останніх досліджень і публіка- цій. Проблемам дослідження методології оцінки потенціалу підприємств присвячені праці: Бачевського Б. Є., Більського В. Г., Бузько І. Р., Воронкової О. Є., Гавви В. М., Олексюк О. І., Отенко І. П. та інших вчених. Мета статті. Метою написання даної статті є дослідження методології визначення вартості потенціалу сучасних підприємств. Основний матеріал дослідження. Існу- ючі теорії оцінки вартості компаній та їхніх активів мають багатовікову історію. Зокре- ма, правила експертної оцінки бізнесу з продажної ринкової вартості були розробле- ні відомим німецьким ученим-математиком Г. Лейбніцем ще у XVIII столітті. Перші згадування про оцінку як метод бухгалтер- ського обліку і рекомендації з його викорис- тання при обліку в продажних цінах та із собівартості з'явилися ще раніше – у XVI столітті в працях основоположників бухгал- терського обліку Л. Пачолі та А. ді Пієтро. Сформовані закордоном традиції й основні підходи, не тільки підсумовування витрат з конкретного майнового об'єкта в грошовому вираженні, але і безліч інших досить цікавих методів, цілком можуть бути застосовані для проведення оцінки бізнесу в сучасних умовах [2]. Будь-яку вартість можна розглядати з по- зицій колишніх, сучасних та майбутніх ре- зультатів з урахуванням того, що розширене відтворення можливе тільки тоді, коли в грошовому еквіваленті отримані результати покривають понесені для їх досягнення ви- трати. Враховуючи причинно-наслідковий зв'язок та методологічну нерозривність цих категорій, зазначимо, що кожна з них має рівносильну ціноутворювальну функцію в практиці оцінки земельних ділянок, буді- вель і споруд. Інакше кажучи, залежно від умов розв'язання конкретного практичного завдання вартість об'єкта нерухомості чи земельної ділянки формується або колишні- ми витратами на створення (упорядкування) об'єкта, або вартістю сучасних чи майбутніх грошових потоків, очікуваних від його ви- користання [2, 3, 4]. Класифікацію методів оцінки можна про- вести відповідно до різних ознак, залежно від типів в’язків ресурсів, процесів та отри- маних результатів. Якщо оцінка проводить- ся з позицій ефективності понесення витрат на створення об'єкта чи упорядкування зе- мельного масиву, то очевидно, що вартість об'єкта оцінюється постфактум. Коли врахо- вується тільки теперішня ситуація, яка скла- лася на ринку (у певному регіоні), то можна казати про поточну оцінку вартості об'єктів. Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) №4(28), 2014 139 У тому разі, коли визначають майбутню ко- рисність від господарського використання об'єкта, тобто обчислюють розмір чистого потоку капіталу, що буде отриманий інвес- тором-власником від експлуатації земельної ділянки, будівлі чи споруди, очевидно, що можлива вартість об'єкта розраховується аналітиком апріорно. Відповідно до цього з усієї різноманітності методів визначення вартості потенціалу виокремлюють три тра- диційні підходи: витратний, порівняльний та результатний (дохідний). За класифікаційну ознаку зручно брати градації, що характеризують взаємозв'язок людини з головними характеристиками про- цесу її праці. Зрозуміло, що градацій цих взаємозв'язків у будь-якій господарській (та й у будь-якій іншій) діяльності людини мо- же бути тільки три: результати (прибуток, ефект); витрати; сукупність результатів і ви- трат. З урахуванням цих градацій і постали три групи методів оцінки власності: 1) ре- зультатний (дохідний); 2) витратний; 3) по- рівняльний (результатно-витратний). Ці групи методів можуть бути виділені й на основі іншої ознаки класифікації – ураху- вання часу, що береться до уваги під час оцінки. Так, якщо враховується тільки ми- нулий час, то методи зараховуються до гру- пи витратних; якщо тільки дійсний час – до порівняльних (ринкових); якщо до уваги бе- реться тільки майбутній час – до групи ре- зультатних (дохідних) [2, 4]. Стисло економічну суть трьох зазначених підходів до оцінки майна підприємства, з огляду на необхідність врахування можли- востей його ефективного використання, мо- жна пояснити так: витратний (майновий) – визначає вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання; порівняль- ний (ринковий) – визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об'єк- тами ринкових угод; результатний (дохід- ний) – оцінює вартість об'єкта на засаді ве- личини чистого потоку позитивних резуль- татів від його використання [1, 2, 3, 4]. Слід зазначити, що кожен з указаних під- ходів реалізується за допомогою специфіч- них методик, які залежать від об'єкта оцін- ки. Слід зазначити, що концепції і методи доповнюють один одного. Звичайно, було б дивним використовувати всі можливі мето- ди для оцінки одного об'єкта. Звичайно, при оцінці вартості потенціалу підприємства за- лежно від цілей оцінки, шуканої вартості, поставлених умов, стану самого об'єкта і стану економічного середовища використо- вують сполучення двох-трьох методів най- більш доречних у даній ситуації. Методи дисконтованих грошових пото- ків, ринку капіталу і галузевих коефіцієнтів орієнтовані на оцінку підприємства, як дію- чого і яке буде надалі функціонувати. Мето- ди чистих активів і угод, навпаки, застосо- вуються у випадку, коли інвестор намага- ється закрити компанію або істотно скоро- тити обсяг її випуску. Метод капіталізації варто застосовувати до тих компаній, що встигли нагромадити активи в результаті капіталізації їх у попередні періоди; цей ме- тод найбільш адекватний при оцінці «зрі- лих» за своїм віком компаній [2, 3, 4]. Кожен підхід дозволяє підкреслити певні характеристики об’єкта. Так, в оцінки з по- зиції доходного підходу основним факто- ром, що визначає вартість об’єкта, виступає доход, який цей об’єкт здатний генерувати. Чим більший доход, принесений об’єктом оцінки, тим більше величини його ринкової вартості за інших рівних умов. Сутність методів доходного підходу по- лягає в прогнозуванні майбутніх доходів від використання об’єкта на один або кілька ро- ків з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість об’єкта. При цьому ма- ють значення тривалість періоду одержання можливого доходу, ступінь і вид ризиків, що супроводжують даний процес. Перетворення майбутніх доходів у вели- чину поточної вартості здійснюється за до- помогою спеціальних коефіцієнтів – ставки дисконту або коефіцієнта капіталізації, що розраховують за даними ринку. Порівняльний підхід припускає визна- чення вартості об’єкта власності за резуль- татами порівняння його характеристик із характеристиками аналогічних об’єктів, угоди купівлі-продажу за якими вже – здій- снилися, а ціна цих угод відома. Основою ефективного застосування методів порівня- льного підходу є якісний вибір повної і дос- товірної інформації про об’єкти-аналоги, яка є доступною в умовах існування активного Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) №4(28), 2014 140 ринку порівнянних об’єктів власності. Така інформація повинна включати: фізичні ха- рактеристики, час продажу, місце розташу- вання, умови продажу та фінансування. Ефективність порівняльного підходу знижу- ється, якщо кількість угод незначна, момен- ти їх здійснення й оцінки розділяє тривалий період або якщо ринок знаходиться в анома- льному стані і швидкі зміни на ринку приз- водять до викривлення показників [2, 3, 4]. Таким чином, даний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення, а вар- тість об’єкта власності за ним визначається мінімальною вартістю об’єкта з аналогічною корисністю. Причому, як правило, між порі- внянними об’єктами існують розбіжності, які враховуються в процесі визначення ве- личини вартості за допомогою коректування даних, що спирається на принцип внеску. Сутність майнового підходу полягає у ви- значенні вартості об’єкта власності як різ- ниці між вартістю всіх його активів, оціне- них окремо, і сумою залученого капіталу. Якщо об’єктом оцінки виступають окремі активи підприємства, то правомірно говори- ти не про майновий підхід, а про витратний, сутність якого в даному випадку полягає в калькуляції всіх витрат, пов’язаних із відт- воренням цього активу. Інформація необ- хідна для використання цього підходу включає дані про ціни на землю, будівельні специфікації, дані про рівень зарплати, вар- тості матеріалів, витрати на устаткування, прибуток і накладні витрати будівельників на місцевому ринку. Використання майнового (витратного) підходу обмежено цілями оцінки, тому що вартість активів (або витрат на їхнє відтво- рення) не відповідає ефективності викорис- тання цих активів. Застосування даного підходу доцільне у випадках, коли виникає необхідність перео- цінки основних фондів, вирішення завдань поточного внутрішнього управління, оцінки об’єктів, які є учасниками ринку з низьким ступенем активності, або коли мета отри- мання доходу не є основою для інвестицій (лікарні, урядові будинки). Міжнародні стандарти оцінки та Норми професійної діяльності оцінювача України вимагають застосування в процесі оцінки об’єктів власності декількох підходів із на- ступним узгодженням результатів. Це пов’язано з тим, що кількість і якість інфор- мації для використання того чи іншого під- ходу в різних ситуаціях не завжди відпові- дає необхідному рівню, тому об’єктивність результатів досягається тільки в процесі їх інтеграції [1, 2, 3, 4]. Висновки. Оцінка вартості, перш за все, ґрунтується на розумінні того, що будь-який об’єкт проходить стадію свого народження, яка супроводжується необхідними витрата- ми. Надалі, права на будь-який об’єкт мо- жуть виступати предметом обміну на ринку, і тому є можливість оцінити його на основі статистики ринкових продажів. І, нарешті, будь-яке придбання в умовах ринкової еко- номіки обґрунтовується з позиції ефектив- ності інвестицій, тому об’єкт оцінки можна розглядати як джерело вигод, на отримання яких розраховує його власник. Відповідно до цього методологія оціночної діяльності поєднує три загальновизнаних підходи, ко- жен з яких характеризується власними ме- тодами та прийомами: доходний підхід; по- рівняльний (ринковий) підхід; підхід з пог- ляду акумуляції активів – майновий (для пі- дприємств як цілісного майнового комплек- су) або витратний (якщо мова йде про оцін- ку окремих активів). Кожен з названих підходів та спеціальних методів має свої переваги та недоліки і тіль- ки на основі комплексного використання напрацьованого досвіду оцінки можна дося- гти реального визначення вартості майна та втіленого у ньому потенціалу. Список літератури: 1. Бачевський Б.Є, Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 400с. 2. Більський В. Г. Ресурсне забезпечення підприємств агропромислового комплексу / Більський В. Г. // Формування виробничого потенціалу та ринку засобів виробництва /За ред. П. Т. Саблука, В. Г. Більського. – К.: Урожай, 1993. – 259 с. 3. Бузько И. Р. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий / И. Р. Бузько, И. Е. Дмитренко, Е. А. Сушенко. – Алчевск: ДГМИ, 2002. – 216 с. Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) №4(28), 2014 141 4. Воронкова А. Э. Стратегическое управление конкурентным потенциалом предприятия: диагностика и организация: Монография / А. Э. Воронкова. – Луганск: Изд-во ВНУ ім. В. Даля, 2000. – 315 с. 5. Гавва В. Н. Оценка потенциала предприятия и отрасли / В.Н. Гавва, Х.: ,,ХАИ”, 21. 6. Отенко И. П. Методологические основы управления потенциалом предприятия / И. П. Отенко. – Харьков: Изд-во ХНЕУ. – 2004. – 215 с. 7. Отенко И. П. Механизм управления потенциалом предприятия / И. П. Отенко, Л.М. Малярець; Х.: ХГЭУ, 2003. – 220 с. 8. Попов Е .В. Рыночный потенциал предприятия / С. А. Попов. – М.: Экономика, 2002. – 559 с. 9. Ревуцкий Л. Д. Потенциал и стоимость предприятия / Л. Д. Ревуцкий. – М.: Перспектива, 1997. – 124 с. Summary. Raising of problem. Existing theories of cost evaluation has the centuries-long history. With theoretical re- searches deepening and their direction to the revelation of possibilities of enterprise social-economic systems the scien- tific segmentation stage has been formed. It is characterized by the dominance of various conceptual postulates con- cerning the potential essence during certain time periods. But these views are not sustainable. These facts determine the actuality of the research subject. Basic material of research. Any cost can be examined from a perspective of the previous, present-day and fu- ture results taking into the account that in money equivalent the gained results cover the expenditures incurred for their reaching. Taking into consideration the cost-and-effect relation and methodological continuity of these categories, we mark out that each of them has equal pricing function in the evaluation practice of land property, buildings and con- structions. Costing methods classification can be carried out according to various characteristics depending on rela- tion types of resources, processes and gained results. Three approaches to enterprise assets’ evaluation are distin- guished: costing (assets); comparative (market); resulting (revenue). Conclusions. Each of the mentioned approaches and special methods has their own advantages and disad- vantages; only on the basis of complex usage of the obtained experience in assets’ evaluation the real estimation of assets’ cost and its realized potential can be reached. Key words: methodology of enterprise potential’s cost assessment, classification of costing methods; cost, comparison and market approaches to enterprise assets’ evaluation.